Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського – єдиний заклад вищої освіти, який виїхав з тимчасово окупованого Криму внаслідок агресії рф проти України. За наказом міністерства освіти й науки від 31 грудня 2015 року Університет розташувався в Києві і перебуватиме тут до завершення агресії рф та повернення Криму під українську юрисдикцію.
Сьогодні університет знаходиться на вулиці Дж. Маккейна, 33, поглинувши Академію муніципального управління.
Відновлювати роботу на материку почали безпосередньо кримчани: журналісти, громадські активісти, долучалися й власне загалом кримські громадські організації, тодішній в.о. ректора Володимир Казарін, тодішня проректорка Юлія Скакун, уже колишня директорка Інституту філології та журналістики Світлана Кузьміна, завідувачка кафедри зарубіжної філології Ольга Семенець, завідувачка кафедри слов’янської філології та журналістики Олена Попова, професор Наталія Іщенко, Ірина Мисак, вже колишня директорка гуманітарного інституту Євгенія Горюнова, і, звісно, кримські татари - доцент Гаяна Юксель, в.о. завідувача кафедри східної філології Афізе Емірамзаєва, викладачі Таміла Сеітяг’яєва, Айше Арнаутова та інші кримчани. Усі в різний час долучалися до справи відродження ЗВО, але кожен зробив свій вклад у його розвиток.
У 2021 році Валерія Бортняка було обрано ректором ТНУ імені В.І. Вернадського. До свого обрання на посаду ректора він був вченим секретарем.
«ЖОРСТКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»
Ця історія почалася ще влітку 2022 року. У своєму відкритому листі колектив стверджує, що «новий ректор і призначений ним проректор з навчальної роботи Володимир Ноженко розпочали тиск на Світлану Кузьміну, а також Інститут філології та журналістики в цілому. Репресивна політика керівництва Університету реалізовувалась через безперервні доручення, розпорядження, накази, терміни виконання яких встановлювались без урахування поточної ситуації та обмежених можливостей їх виконання».
11 січня 2023 року в телеграм-групі Інституту директорка Кузьміна С.Л. повідомила, що ректор примушував її написати заяву на звільнення, мовляв, під її керівництвом Інститут погано працював.
Ситуація із примусовим звільненням директорки Інституту філології та журналістики ТНУ імені В.І. Вернадського обурила частину колективу і спонукала виступити на її захист.
Студія «Діє-Слово» публікувала вже згаданий вище Відкритий лист у підтримку Світлани Кузьміної, його підписали не лише викладачі Інституту філології та журналістики, а й науково-педагогічні працівники інших ЗВО.
У підтримку Кузьміної С.Л. з відкритим листом виступив дисидент, правозахисник, виконавчий віце-президент Конгресу національних меншин Йосиф Зісельс.
Повну підтримку колективу Навчально-науковому інституту філології та журналістики ТНУ висловив Ваад України.
Відповідний лист був підписаний віце-президентом ВААДу України Леонідом Фінбергом.
Як відомо з відкритого листа на підтримку Кузьміної, під «жорсткий менеджмент» адміністрації потрапили і дві завідуючі кафедр, обидві теж кримчанки – Олена Попова, на той час завідувачка кафедри слов’янської філології та журналістики, Ольга Семенець, завідувачка кафедри зарубіжної філології.
Пропрацювала Кузьміна на посаді директорки до 20 лютого 2023 року і звільнилася за угодою сторін. «Мені психологічно було дуже важко знаходитися в цьому токсичному середовищі. Що таке репресивні практики в університеті? Я визначила би так: це система вертикальної комунікації між керівництвом і підлеглими, засоби організації та зміст якої спрямовані на залякування, пригнічення працівників і студентів з метою примушення їх до беззаперечного послуху. Власне, ідеалом для керівника, який використовує репресивні практики, є, так би мовити, «порядок як на цвинтарі», де ніхто нікуди не біжить, нічого не прагне і нічим не обурюється, а всі тихенько лежать на своїх місцях. «Безжальний менеджмент» не може бути ефективним в університеті», - каже колишня директорка Інституту філології та журналістики.
Через деякий час за угодою сторін звільнилися Ольга Семенець та Олена Попова. «Я дякую Кузьміній за цих шість років спільної роботи. Вона, як директорка, крутезна до вереску!», - відгукується уже колишня завкафедри зарубіжної філології і додає, що Кузьміна не боялася ризикувати і брати на себе відповідальність за всіх працівників Інституту, за кожного студента ФіЖ». Зізнається також, що не жалкує ні про що, але, оцінюючи дії адміністрації, переконана: безкарність породжує вседозволеність.
Олена Попова ділиться пережитим: «Я працювала в ТНУ з 2018 до лютого 2023. Коли я йшла, найскладнішим у рішенні було усвіломлення, що залишаю студентів. Але серед них достатньо дорослих і критично мислячих, які розуміли, що ми звільнялися, бо в нас були втрачені щонайменші інструменти впливу на ситуацію, а сліпими виконавцями політики новообраного ректора бути не могли». За її оцінками, ТНУ в Києві виріс, бо усі роки до нього приходили люди з інших вишів: хтось у штат, хтось за сумісництвом. Тому тут ніколи не було проблеми свій-чужий: усі, хто приєднався, працював на його розвиток.
«Але вибори осені 2021 року привели в університет людей, сім'ї, які розпочали свою історію, вотчину ... І треба щиро визнавати, що не рухався ТНУ до свого істинного призначення. До 2021 ми виживали: до кадрових проблем, фінансових труднощів, менеджменту, логістики додався онлайн. Була велика ставка, що вибори ректора дадуть поштовх, поворот, увиразнять обличчя. Поворот відбувся, обличчя увиразнилося, але з ним нічого спільного вже не маю», - підсумовує колишня завкафедри слов’янської філології та журналістики.
На місце Кузьміної було призначено Наталію Кущ, яка обіймала посаду вченого секретаря і за сумісництвом працювала на кафедрі слов’янської філології та журналістики. До неї, нагадаємо, цю посаду обіймав Валерій Бортняк доки не був обраним ректором.
БЛОКУВАННЯ ПОШТИ
Станом на 4 березня 2023 року завкафедри зарубіжної філології та завкафери слов’янської філології та журналістики ще не були офіційно звільнені і виконували свої посадові обов’язки. Але цього дня вони з’ясували, що не можуть ввійти до своїх акаунтів корпоративних пошт. Почали надходити повідомлення і від інших викладачів про такі ж проблеми у корпоративному середовищі.
05.03.2023 о 09:18, неділя, авторка цих рядків, викладачка кафедри слов’янської філології і журналістики уже не могла відкрити пошту. Тобто я втратила доступ до корпоративної пошти malynovska.nataliia@tnu.edu.ua, було змінено пароль.
Ввечері я написала доповідну записку і надіслала електронним листом на приймальну ректора, на пошту віце-ректора (на ім’я проректора з навчальної роботи Ноженка В.С.), на пошту новопризначеної директорки ННІ ФіЖ Н. Кущ. У доповідній записці я висловила прохання провести службове розслідування і проінформувати мене про його результати, адже ймовірно стався витік моїх персональних даних.
У понеділок 6 березня у новоствореному телеграм-чаті Інституту новопризначена директорка написала: «Протягом останніх днів відбулися кібернапади на сайт нашого деканату. Робота з відновлення інформації триває. Слідчі органи працюють».
ФОТО: Скріншот чату ФІЖ ТНУ
Але так званий «кібернапад» торкнувся не всіх викладачів Інституту, а тих, хто активно й публічно підтримували, захищали професорку Кузьміну С.Л.. Співпадіння?
Оскільки відповідей на свій електронний лист із доповідною запискою від 05.03.2023 я не отримала, 10.03.2023 мною було надіслано лист на ім’я ректора ТНУ імені В.І. Вернадського Бортняка В.А. з проханням надати мені номер заяви в ЄРДР, яку повинні були подати до правоохоронних органів уповноважені особи Університету, адже, за словами новопризначеної директорки ННІ ФіЖ Кущ Н.В., в ЗВО працювали слідчі органи. Тому я, як постраждала сторона, теж хотіла б доєднатися до поданої заяви. Також мною було ще раз висловлено прохання провести службове розслідування та проінформувати мене про його результати. Про надходження листа 15.03.2023 до Університету свідчить повідомлення Національного поштового оператора «Укрпошти». Законодавством України передбачена відповідь на такі звернення протягом місяця. Однак, така відповідь не надійшла, що є порушенням ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян» - звернення підлягають розгляду не більше ніж в межах місячного строку.
Наказом ТНУ імені В.І. Вернадського №105-ОД від 12 вересня 2022 року начальника інформаційно-обчислювального центру Кучерявого В. М. призначено адміністратором корпоративної електронної пошти. Контроль за виконанням наказу покладено на проректора з навчальної роботи Ноженка В.С. У зв’язку з цим я написала лист 17.05.2023 року на ім’я начальника інформаційно-обчислювального центру з проханням надати мені інформацію щодо втручання в мою корпоративну пошту в період 05.03.2023 – 14.03.2023, ймовірного витоку моїх персональних даних, а також зробити роздруківку інформації із Системи за вказаний період часу. За повідомленням Національного поштового оператора лист було доставлено 23.05.2023.
Принагідно згадаю ще один документ. Відповідно до Положення про організацію та користування корпоративною електронною поштою Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського п. 7.8. каже, що «Адміністратор має право самостійно блокувати доступ до поштових скриньок корпоративної електронної пошти у випадках:
- здійснення розсилки листів з корпоративної електронної пошти, що містять шкідливі програми, спам, інформацію, поширення якої заборонено чинним законодавством;
- використання корпоративної електронної пошти не за призначенням».
Жодну позицію п. 7.8. Положення я не порушувала. Отже, підстав для блокування моєї корпоративної пошти не було.
Доступ до своєї корпоративної пошти мені було повернуто 14.03.2023 року без будь-яких пояснень що сталося. На момент публікації цього матеріалу службове розслідування не провели і мене ні про що не проінформували, звернення залишилися проігнорованими.
30 червня 2023 року наказом №117-к від 26 червня 2023 року мене було звільнено у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору.
Небажання адміністрації Університету відповідати на офіційні звернення й пояснювати ситуацію спонукало мене звернутися за правовою допомогою в Адвокатське об’єднання «ANTEVERIS». Адвокати подавали запити, діючи в моїх інтересах. Я свідомо оприлюднюю в цьому матеріалі відповіді на адвокатські запити.
Адвокатеса Катерина Григораш роз’яснює, що в діях адміністрації вбачаються ознаки мобінгу.
«Є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)», що набрав чинності від 11.12.2022 р. Згідно вказаного закону та ч.2 ст.2 КЗпП України, працівники мають право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників. Згідно ч.1 ст.131 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Згідно вказаного закону та ст.2-2 КЗпП України, надано визначення мобінгу, що визначається як систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність», - цитує законодавство Катерина Григораш.
За її словами, згідно наданого визначення, вбачається, що мобінг може бути вчинений як у формі дій (блокування доступу), так і бездіяльності (ненадання відповідей на звернення), а також може вчинятись із застосуванням засобів електронних комунікацій. Одночасно з цим вчинення дій щодо перешкоджання виконанню трудової функції (є наслідком блокування корпоративної пошти) в законі визначено прямо як форму мобінгу.
На адвокатський запит в моїх інтересах Університет відповів листом від 3 травня 2023 року, що службового розслідування не проводилося щодо обставин та підстав втрати доступу працівниками ТНУ імені В.І. Вернадського до адрес персональних корпоративних електронних пошт; ТНУ імені В.І. Вернадського не звертався до правоохоронних органів з питань щодо обставин та підстав втрати доступу до корпоративного середовища, а на початку березня були технічні неполадки. Незрозумілим стає, а як могли з’ясувати, що це були технічні неполадки, якщо розслідування не проводилося? І як бути із повідомленнями новопризначеної директорки Інституту філології та журналістики Кущ Н.В. щодо «кібернападів» на сайт деканату і роботу слідчих органів?
Адвокатеса Катерина Григораш також звернулася до Національної поліції України із запитом у моїх інтересах, чи є кримінальне провадження розпочате за зверненням (заявою) посадових осіб Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. У відповіді Слідчого управління Головного управління Національної поліції України в м. Києві від 21 квітня 2023 року йдеться: «Повідомляємо, що згідно з відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальні провадження за зверненням (заявою) посадових осіб Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського слідчими підрозділами Головного управління Національної поліції України у м. Києві не реєструвалися».
Прошу запам’ятати: лист від Нацполіції датований 21 квітням 2023 року про те, що немає кримінального провадження в ЄРДР щодо несанкціонованого втручання в корпоративне середовище (блокування пошт). А лист від ТНУ імені В.І. Вернадського про відсутність звернення до правоохоронних органів про обставини і підстави блокування датований 3 травня 2023 року. Ці дати нам стануть у нагоді трошки пізніше.
«ЗАПУСТИТИ ДУРОЧКУ»
Усі можливі державні органи, які «щось» регулюють, контролюють, забезпечують у сфері освіти на гроші платників податків, та деякі члени Наглядової ради ТНУ імені В.І. Вернадського були проінформовані щодо ситуації з ознаками мобінгу в ТНУ імені В.І. Вернадського та несанкціонованого втручання в корпоративне середовище. Уповноважений ВРУ з прав людини також отримав звернення про ймовірний витік персональних даних, адже, нагадаю, пароль до моєї корпоративної пошти було змінено сторонніми особами.
Міністерство освіти в особі генерального директора Директорату фахової передвищої, вищої освіти Олега Шарова самоусунулося. У відповіді на адвокатський запит в моїх інтересах про несанкціоноване втручання в корпоративне середовище Університету і заяви новопризначеної директорки ННІ ФіЖ Кущ Н.В. про «кібернапад» та роботу слідчих органів лише кивнув на Закон «Про вищу освіту», «діяльність закладів вищої освіти провадиться на принципах автономії та самоврядування, що передбачають їх незалежність і відповідальність у прийнятті рішень у межах, встановлених цим Законом. З огляду на зазначене, вирішення порушених у зверненні питань належить до виключної компетенції Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського».
Державна служба якості освіти за підписом директорки департаменту контролю у сфері вищої, фахової передвищої і освіти для дорослих Наталії Вітранюк теж махнула рукою. У відповіді на скаргу написано, що «основним завданням Служби як центрального органу виконавчої влади, відповідно до Положення про Державну службу якості освіти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 р. № 168, є реалізація державної політики у сфері освіти, зокрема з питань забезпечення якості освіти, забезпечення якості освітньої діяльності, здійснення державного нагляду (контролю) за закладами освіти щодо дотримання ними законодавства у сфері освіти». А також додано: «Інформуємо, що проведення слідчих дій, розгляд етичної складової дій та прийнятих керівництвом Університету рішень, а також встановлення обставин з питань, порушених у Вашому зверненні, зокрема щодо втрати працівниками доступу до корпоративних поштових скриньок (акаунтів), результатів роботи правоохоронних органів, висновків за результатами службових розслідувань, проведених закладом освіти зі згаданих питань, не належать до повноважень Служби». Тобто якщо я правильно розумію ситуацію, то мобінг, психологічний тиск, залякування, зневажування і приниження викладачів ніяким чином не впливає на якість освіти? (а викладач - надавач послуг освіти!)
Не менщ цікавою є відповідь на скаргу від освітнього омбудсмена за підписом керівника Служби Юлії Мицишеної. Переповіли все те, що і так відомо було у зв’язку з відповіддю на адвокатські запити в моїх інтересах: «На початку березня 2023 року було виявлено технічні неполадки та перебої у користуванні електронної пошти Таврійського національного університету; - фактів блокування Вашої електронної пошти не вдалось встановити технічними засобами; - службового розслідування або перевірок щодо можливої втрати працівниками університету доступу до корпоративної електронної пошти не проводилось». І кінцівка листа: «Оскільки, наказом № 177-к від 23.06.2023 року Вас було звільнено у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору, тому можливості для подальшого реагування освітнім омбудсменом відсутні». Тут навіть складно щось коментувати. Щось може і було, але вас уже нема, ну, то навіщо ворушити минуле.
Відповідь уповноваженого ВРУ з прав людини теж не втішила. Провадження було закрито і знову переповіли все те ж саме: розслідування не було, нікуди не зверталися, нічого не зафіксували і так далі. Але цікавим моментом була інформація, що начебто є відкрите кримінальне провадження щодо несанкціонованого втручання в корпоративне середовище. «Разом з тим, листом повідомлено, що у серпні 2023 року стало відомо про те, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені дані про кримінальне провадження від 19.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 361 Кримінального кодексу України за фактом несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів) автоматизованих систем, мереж електрозв’язку». 19 квітня 2023…
Стоп. У відповіді Нацполіції від 21 квітня зазначено, що немає кримінальних проваджень. Хто кому збрехав: Поліція на адвокатський запит в моїх інтересах чи адміністрація Університету Уповноваженому ВРУ з прав людини? Я не берусь оцінювати, чому Уповноважений не перевірив в ЄРДР правдивість слів адміністрації Університету, а повірив на слово.
І знову стоп. Третього травня 2023 року університет своїм листом за підписом ректора Бортняка В.А. повідомив, що ніяких звернень до правоохоронних органів про обставини та підстави втрати доступу до корпоративних акаунтів Університет не здійснював.
Тож, що це кримінальне провадження в ЄРДР від 19 квітня, хто його ініціював залишається поки нез’ясованим.
Усі ці державні органи та проінформовані члени наглядової ради Університету я просила вплинути на адміністрацію, примусити чи спонукати провести розслідування і (!) надати мені роздруківку із Системи. Роздруківка покаже, чи був кібернапад, як про це стверджувала новопризначена директорка ННІ ФіЖ, чи можливо, це хтось із відповідальних працівників виконував завдання свого керівництва із вибірковим блокуванням пошт? Система все фіксує. Зробити роздруківку не складно. Тим більше адміністрація має досвід з такими роздруківками із Системи, щоб потім фабрикувати справи проти неугодних працівників із подальшим викликом в СБУ та залякуванням. Про цей епізод в цій історії буде наступний матеріал як СБУ взяла участь у мобінгу.
Відповіді з державних органів в царині освіти та адміністрації Університету на адвокатські запити радше нагадують давню совєтську пародію-мініатюру «Люди і манекени» за участі Аркадія Райкіна випуск «Запустити дурочку». Мініатюра висміює совєтський стиль управління в сфері державної економіки. «Запустити дурочку – це означає писати, відповідати, завантажувати пошту, тягти Сірка за хвіст. А за цей час або насоси скасують, або завод реорганізують, або міністерство ліквідують».
https://www.youtube.com/watch?v=zkrS8UwaUDI
Описана ситуація – «ректорський феодалізм», мобінг (цькування), свавілля адміністрації - в ТНУ імені В.І. Вернадського не є унікальною. Подібні ознаки хвороби присутні майже скрізь у закладах вищої освіти України. Щоб переконатися в цьому, достатньо помоніторити кілька освітянських груп, наприклад, у соціальній мережі Facebook, де під дописами про певну проблему в ЗВО в коментарях «тролі»-коментатори називають цих же освітян «терпілами». На мій погляд, з науково-педагогічними працівниками поводяться так, бо, власне, вони дозволяють, щоб так з ними поводилися.
Змінюються міністри освіти, плодяться й реорганізуються різноманітні державні структури «контролю і забезпечення» в сфері освіти, але душок радянщини ніяк не вивітрюється, а все ще витає в аудиторіях і коридорах ЗВО та чиновницьких кабінетах.
Як кілька тисяч років тому євреї боялися і не вірили в свої сили вийти з єгипетського рабства, так і сьогодні освітяни зневірені, зневажені, принижені і покірно приймають свою долю. Але давні євреї ризикнули і вийшли з-під гніту, тож, і сучасним освітянам варто виходити зі свого внутрішнього Єгипту. На часі.
Наталія Малиновська,
викладач Навчально-наукового інституту філології та журналістики
ТНУ імені В.І. Вернадського (2020-2023),
журналіст.
Слово редакції.
Усі згадані документи редакція Студії «Діє-слово» має у своєму розпорядженні.