Надія Єрмакова, директорка з розвитку стратегічних проєктів, канцелярія ректора, університет Аріель, Ізраїль.
Виступ в рамках МІжнародної конференції "Україна-Ізраїль– історія взаємовідносин".
За цією реакцією на війну в Україні, я спостерігала тоді, коли у 2022 році була у деяких університетах. А також, коли відвідувала сайти університетів, наукових спілок тощо.
Я вважаю, що міжнародна академічна спільнота відреагувала досить швидко на війну. Було запропоновано досить багато різноманітних програм для студентів та вчених з України. США одні із перших запропонували грантові фонди для студентів та вчених з різноманітних наукових напрямів. За ними були запропоновані такі ж програми в європейських та ізраїльських університетах. Сьогодні хочу показати деякі приклади того, що було зроблено.
Можу сказати, що спілкуючись з колегами з різних університетів, я дійшла до висновку, що сьогодні немає масштабних наукових праць, в яких йдеться про стан вищої освіти в Україні, об’єктивну статистику університетів, програм, які запропоновані студентам та про допомогу, яку чекають від міжнародної академічної спільноти.
Загалом у 2014 році було близько 500 університетів в Україні.
Після 2014 року їх кількість зменшилася через окупацію Росією Луганщини, Криму, Донбасу.
Які дані сьогодні публікуються на різних міжнародних платформах? Я можу розповісти про те, чим вчені сьогодні керуються, коли вони працюють та розробляють різні програми для українських студентів.
Ми знаємо, що з 2014 року 19 університетів були переміщені з території Криму, Донбасу та Луганську в Центральну Україну. В англійській мові сьогодні існує для таких університетів термін «phantom universities».
У 2016 році була створена рада ректорів переміщених університетів. Студенти, які були вимушено переміщені, теж входять до цієї спільноти.
Більш ніж 240 університетів України мали студентів з інших країн. Дуже важливо говорити про це тому, що коли розпочалася повномасштабна війна ці студенти повинні були вирішити яким буде їхнє майбутнє. Постало питання, чи продовжувати навчання в Україні, чи виїхати навчатися за кордон. Стосовно цього було багато різних дискусій.
Згідно з офіційною статистикою, понад 76 тис. міжнародних студентів нараховувалося у 2014 році. Більш ніж, 3000 інститутів в Україні постраждали від російської агресії. Серед них, наприклад, Харківський педагогічний університет, який зазнав значних руйнувань.
Я хочу розповісти про те, якою взагалі була відповідь міжнародної академії. Якщо ви зайдете на сайти світових університетів-лідерів, наприклад, на сайт Оксфорда, то ви побачите, що там дається досить чітка відповідь університету на війну в Україні.
Те саме стосується університету Гарварду, багатьох американських та європейських університетів. Власне, реакція міжнародного суспільства, досить чітко проявилася вже у перші тижні війни. Більшість університетів Канади, Австралії, США та Ізраїлю продемонстрували свою відповідь. І можу сказати, що висловлювання були досить конкретні. Ніхто не уникав слів: «війна», «вторгнення» тощо. На мій погляд, розголос позицій університетів, стосовно війни в Україні - це дуже важливо.
В рамках світової академії обговорювалося те, що вона має взяти участь в підтримці України, яка відповідно від неї очікується. Академія не могла вирішити якісь глобальні питання, наприклад, у плані політичної поведінки конкретно взятої країни. Проте вона взяла відповідальність за свою частину, тобто, за академічні проєкти, спрямовані на студентів, дослідників, викладачів, які хочуть продовжувати свою науково-дослідницьку, або освітню діяльність.
Пропонувалися різні шляхи вирішення цієї ситуації. Це могли б бути наукові колаборації, які проводилися б у дистанційному форматі. Були запрошення проводити наукові дослідження. Навіть для тих, у кого не було можливості виїхати, пропонувалося написання спільних науково-дослідницьких статей на підставі даних, наприклад, отриманих у Європі. Таким чином з'являлися спільні наукові публікації.
Тобто, академія досить швидко відреагувала. Майже всі університети Ізраїля виступили з різними ініціативами для підтримки студентів, науковців. Серед них Тель-Авівський університет та Єврейський університет Техніон.
Можу сказати, що наш університет (Ізраїльська академія) ініціював створення спеціального стипендіального фонду для магістрантів, докторантів та постдокторантів, які приїжджали проводити наукові дослідження. Також була ініціатива від Міністерства вищої освіти Ізраїлю, щодо виділення спеціальних стипендій для вчених, які приїжджали на заздалегідь обумовлені терміни, а саме: на кілька місяців, рік чи два. Тобто з боку Ізраїльської академії було досить багато ініціатив. Пропонувалися навіть спеціальні програми для вчених та студентів, які приїжджали сім'ями. Враховувалися різні фактори, адже заздалегідь ці програми готувалися з урахуванням психологічної допомоги.
Наведу такий короткий приклад. Коли приїжджають іноземні студенти, їм не завжди пояснюється, що в День пам'яті полеглих солдатів в Ізраїлі звучить сирена. Зараз заздалегідь про це подумали, тому розсилалися листи студентам з України для того, аби пояснити, що завтра прозвучить сирена, і що вони не повинні лякатися.
Я думаю, що світова громадськість певною мірою не була готова до такої ситуації (до війни в Україні). Тому я розповім про деякі питання, які виникали як реакція світової академії на дану ситуацію.
В американських університетах часто створювалися центри, які називалися «російських та слов'янських досліджень». І одне з питань, яке гостро постало у світовій громадськості – це чи потрібно змінювати їх назви. Поясню, чому це досить непросте питання. В американських університетах, як і в європейських, часто на створення центру виділяються пожертвування від конкретних спонсорів. І в договорах заздалегідь прописувалося, як ці центри будуть називатися. Отже, дати іншу назву – це досить складна процедура. Тому, вчені виходили з ініціативами, щоб центри мали назву: «євроазійські дослідження», «слов'янські дослідження» тощо. Якщо ви зайдете на сайти американських університетів, то побачите, що існує досить багато центрів, які фігурували конкретно з такими назвами. Тобто, це одне з актуальних питань.
Ізраїльська академія активно співпрацює з Українським Глобальним Університетом. Він, безпосередньо, інформує про ті європейські, американські, ізраїльські стипендії, які сьогодні надаються для жителів України. Це можуть бути як програми, що проводяться у дистанційному форматі, так і програми, що передбачають тимчасове переміщення, або участь у конкретних науково-дослідницьких проєктах. Українським Глобальним Університетом було виконано колосальну роботу і на його сайті є вся інформація про заклади, що надають таку можливість. А саме інформація про: проживання, стипендіальні фонди тощо. Це досить важливо знати тим, хто хоче отримати стипендію.
Ще раз хочу сфокусувати увагу на ресурсах, які можуть стати в нагоді українським студентам та вченим. Це стипендіальні фонди підтримки та дослідницькі фонди для проведення різних досліджень. Деякі архіви надавали для вчених у сфері гуманітарних наук оцифровані архівні матеріали, для того, щоб проводити дослідження. Зокрема, я спеціалізуюся на єврейських дослідженнях. Архіви в цій галузі для мене були відкриті. Це власне теж одна з програм, яка пропонувалася.
Загалом, існують десятки програм різних академічних рівнів, спільні науково-дослідні проєкти. Їхніми плодами є успішні публікації та виграні гранти.
Важливо, що академічне середовище виступило з ініціативою професійної підтримки. Це могла бути як і дистанційна підтримка, так і, безпосередньо, підтримка в живому форматі від волонтерів, які виїхали на кордон України, або на її територію. Це могла бути, наприклад, психологічна підтримка чи медична допомога. Зокрема, наш університет брав участь у проєкті, пов’язаному з телемедициною, де в дистанційному форматі надавалися медичні консультації. Так, і часто це були не просто консультації, а фундаментальні проєкти.
Сьогодні ведуться проєкти в напрямку допомоги дітям, студентам і дорослим, що мають розлади в аутичному спектрі. Як нам відомо, люди, які мають такі розлади, реагують на гучні звуки і, відповідно, на все, що відбувається значно складніше. Тому їм надавалася допомога з боку ізраїльських науково-дослідницьких центрів і міжнародних центрів. Ну і, відповідно, міжнародні гуманітарні місії, які виділялися університетами, академічним співтовариством і т.д. – це теж, на мій погляд, це програми, про які слід говорити особливо.
Я, зокрема, була, наприклад, на кордоні Польщі та України. Можу сказати, що до Ізраїльської гуманітарної місії долучилося понад 30 осіб. Більшість – це представники різних університетів.
Виникали досить складні питання в процесі того, як міжнародна академія реагувала на війну. Як я вже говорила, постало питання стосовно того, що робити з назвами науково-дослідницьких центрів, або грантів, які були виграні на сучасні наукові проєкти, наприклад, 8 років тому. Тобто, потрібно було вирішити, чи відновлювати ці гранти, якщо так, то яким чином їх відновлювати і т.д.
Також виникло питання стосовно того, що робити зі студентами, які виїжджають з Росії. Чи повинні університети відмовляти таким студентам, або навпаки мають допомагати людям, які виїжджають з Росії на територію інших країн.
Ці питання виникають у глобальному академічному просторі по всьому світу.
Іноземні університети відмовилися вести науково-дослідницькі проєкти з російськими. Я знаю, що були ситуації, коли науковці не заходили, або виходили з конференцій в Zoom, на яких мали виступати російські доповідачі.
Збиралися академічні комітети, які ініціювали спеціальні програми для юнаків, які, наприклад, хотіли продовжувати свої наукові дослідження, перебуваючи в Україні. Ну і, відповідно, я знаю, що кілька університетів зверталися за допомогою міжнародної академічної спільноти з метою проходження клінічної практики для міжнародних студентів, які не закінчили своє навчання на території України.
Ну, власне, зрозуміло, що в глобальному просторі було дуже багато різних ініціатив. Зокрема, британські, європейські університети виступали з різними ініціативами. Наприклад, факультет архітектури пропонували для людей, евакуйованих з окупованих територій України.
Тобто, ініціативи були різноманітними. Зокрема, Британія виділила карети швидкої допомоги, так само в цьому брала активну участь академія.
Останнє на чому я акцентую увагу – це власне ті дослідницькі напрямки, які обговорювалися як спільні. Тобто ті, які можуть розвиватися в рамках глобальної відповіді академії. Серед них соціальні та гуманітарні науки, архіви та інші гуманітарні програми, все що пов'язано з природничими науками, медицина, міжнародні відносини. Також були програми спеціальні, які пов'язані зі збереженням історичних пам'яток. Із такою ініціативою також виступила академія.
Підбиваючи підсумки, я хочу сказати, що реакція світової академії не змусила довго чекати. Було багато питань, які, як я вже зазначала, виникали по ходу дій. Але, на мій погляд, ті програми, які були ініційовані міжнародною академією у глобальному сенсі, Ізраїльською академією зокрема, будуть успішними. І як результат цих колаборацій, я дуже сподіваюся, що ми з вами бачитимемо в короткостроковій та довгостроковій перспективах.
Друк – Влада Ляшенко,
травень 2023 р.