Леся Дяк. Я буду служити народові своєю творчістю
27 жовтня відбулася онлайн-зустріч із талановитою режисеркою-документалісткою, «дівчиною-мистецтво» – Лесею Дяк.
Наталія Малиновська: «Повернення до навчання – це вклад у нашу перемогу»
24 лютого 2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення на всю територію України. На деякий час на паузу було поставлено освітній процес, але освічена молодь – це важливий фронт, невід’ємна частина нашої майбутньої перемоги. Про повернення до навчального процесу, як переживала часи активних обстрілів і, що планує робити після нашої перемоги, ми поговорили з викладачкою кафедри слов’янської філології та журналістики Навчально-наукового інституту філології та журналістики Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, журналісткою Наталією Малиновською.
Евгения Пукшанская – Получился уникальный проект на уровне мировой психологической практики
Евгения Пукшанская – психотерапевт, социальный работник, имеющая большой опыт кризисной терапии и работы на «горячих» линиях в Израиле. 25 февраля, на следующий день после полномасштабного вторжения россии на территорию Украины, Евгения основала проект психологической помощи жителям Украины «IRIS».
Володимир Ланько: Наша ціль – емоційно підтримати людей, коли вони переживають тяжкі життєві виклики
Розмова з психологом проєкту “Коло Надії”.
Тетяна, смт Бородянка: «Було дуже страшно розуміти, що і мене, і чоловіка, і нашу дитину, яка тільки народилася, можуть вбити»
Початок повномасштабної війни росії проти України застав Тетяну в Бородянському пологовому будинку. Молода мама розповіла про те, як це – евакуюватись з немовлям на руках, чи почуває вона себе зараз у безпеці і що допомагає їй опановувати страх.
Любов, м. Буча: «На питання „Що, почалося?“, він відповів: „Так“»
У мирні часи Буча була красивим, сучасним містом. Зараз же весь світ заочно знайомий з нею через фото жахіть, скоєних там російськими окупантами. Розповідаємо історію пані Любові, якій із сім’єю вдалось евакуюватись з Бучі.
Євген, смт Бородянка: «Діти перенесли цю ситуацію більш-менш спокійно, коли бомби били і потрібно було ховатись – ховались»
Ми поговорили з жителем Бородянки, який майже 2 тижні змушений був сидіти з двома маленькими дітьми в погребі. Євген розповів нам, як реагували на окупацію діти, чим він з сім’єю харчувався в ці дні і як їм вдалось евакуюватись.
Ірина, смт Бородянка: «До матері в квартиру окупанти проводили мене під дулом автоматів»
Бородянка – селище міського типу, яке майже зрівняли з землею російські загарбники. Зараз над нею майорить жовто-блакитний стяг, але понад місяць воно перебувало під контролем окупантів. Ми поспілкувались з пані Іриною, жителькою Бородянки, яка протягом всього часу окупації перебувала там.
Хроніки війни: Ірина, м. Буча, Київська область
Хроніки війни: «Чоловік почав задихатися і хрипіти, я чогось подумала, що він зараз помре — я була впевнена, що його вбили»
Хроніки війни: Аліна М. Каховка, Херсонська область
Хроніки війни: «Якщо самостійно хочеш виїхати в найближче безпечне місто України, то тебе скоріше за все розстріляють, ніж ти виїдеш.»