Адміністративна директорка Міжнародної міждисциплінарної сертифікатної програми з юдаїки та директорка медіа-студії «Діє-Слово» Олена Заславська на каналі EVREI.TV провела з пані Таїсією розмову, під час якої зачепили безліч тем, що стосуються юдаїки в Україні. 

Публікуємо першу частину інтерв’ю, де йшлося про юдаїку та вивчення єврейської історії й культури в Україні:
– як сьогодні відбувається цей процес,
– коли вивчення юдаїки зародилось в Україні
– та чи обов’язково знати єврейські мови, щоб стати фахівцем у цій сфері. 

Повне відео розмови можна подивитись за посиланням.

Пані Таїсіє, юдаїка і Jewish Studies, те, що вивчається в синагогах і відбувається в єврейських громадах, і те, що існує в академічному середовищі, – це одне й те саме явище чи все ж різні поняття?

Доброго дня і дякую за запрошення. Я думаю, що розмова про навчання, про освіту і, в цьому випадку, про викладання такої дисципліни, як юдаїка, абсолютно ніколи не буде зайвою і завжди є доречною.

Стосовно вашого питання: я взагалі прихильниця погляду на те, що в українській термінології дуже багато понять ще не є усталеними та визначеними, не всі вони міцно й упевнено увійшли в нашу наукову розмову та наукові дослідження.

Власне, ви сказали Jewish Studies. А чому Jewish Studies? Чому англійською мовою? Чому не українською? Я думаю, що українською мовою, і ви назвали це друге слово, – юдаїка – воно звучить абсолютно питомо й нормально. Хоча я розумію, чому використовується й англомовний варіант, тому що часом із юдаїкою пов’язують ще якийсь інший пласт життя. 

Для того щоб не змішувати ці поняття, використовується, зокрема, і англомовний варіант. Але насправді юдаїка має декілька площин.

Те, що ви сказали про дотримання традицій, про вивчення традицій, вивчення, власне, юдаїзму, те, що відбувається в синагогах, те, що відбувається навіть у школах, там, де представники єврейського народу намагаються зберегти свої традиції, свою культуру і якомога більше та глибше вивчати свою історію, – очевидно, ми не можемо назвати це тим, що маємо на увазі, коли говоримо про Jewish Studies або академічну науку.

І це відбувається не лише в середовищі єврейського народу. Кримські татари, поляки, угорці, румуни, роми так само вивчають свою історію, культуру, мову, свої традиції.

Інша історія – це академічна наука.

І ось тут, коли ми говоримо про академічну науку і використовуємо також слово «юдаїка», то маємо на увазі вже систему освіти, насамперед в університетах, а також розвиток наукових досліджень у наших академічних інституціях – в університетах або в структурі Академії наук.

Сьогодні ми поговоримо насамперед про академічну юдаїку. Як сьогодні в Україні відбувається вивчення єврейської історії та культури в академічному середовищі?

Маю сказати, що юдаїка як наукова дисципліна, її, скажімо, літочислення в Україні пов’язане з часами незалежності, фактично з початком 90-х років.

Хоча варто також згадати про те, що в структурі Академії наук ще у 20-ті роки, за ініціативи Агатангела Кримського, проводилися наукові дослідження в галузі юдаїки. Була створена навіть окрема секція, а також вийшли два унікальні раритетні видання в межах її діяльності, які сьогодні є бібліографічною рідкістю.

Але, на превеликий жаль, ці початки юдаїки в Україні у 20-30-х роках були фактично ліквідовані рішеннями радянської влади.

Лише з часів незалежності, на початку 90-х років, юдаїка фактично починає відроджуватися. Ми маємо парадоксальну ситуацію. З одного боку, наші архіви, бібліотеки, музеї і навіть певною мірою приватні колекції містять велику кількість матеріалів і документів – те, що ми також називаємо юдаїкою. 

З іншого боку: не було фахівців, натомість були носії цієї культури. Навіть у радянській системі вони зберігали цю традицію, хоч і переважно на сімейному рівні. Але ця традиція не мала міцної наукової бази.

Ті люди, які започатковували юдаїку, вони також були науковцями, хоча до того займалися економікою чи якимись іншими галузями, але, пам’ятаючи свою традицію, свою родину, поверталися у своїх наукових зацікавленнях до юдаїки і робили перші кроки – дуже сміливі, дуже важливі і дуже потрібні. 

Фактично вони прокладали добру стежку для того, щоб згодом у частини, знову ж таки, ініціаторів з’явилося усвідомлення необхідності створення власної академічної юдаїки.

Ви представили мене як керівника Науково-дослідного центру орієнталістики імені Омеляна Пріцака. Власне, Омелян Пріцак, який повернувся в Україну зі Сполучених Штатів Америки, створюючи Інститут сходознавства і фактично відроджуючи сходознавство в Україні, розробив концепцію цього інституту. І згідно з цією концепцією юдаїка мала посісти своє поважне і важливе місце в структурі діяльності інституту.

Крім того, на сьогоднішній день створена магістерська програма з юдаїки в структурі Національного університету «Києво-Могилянська академія». Вона була заснована в нашому університеті уже на традиції, а ця традиція була закладена Сертифікатною програмою з юдаїки.

Довідка: З березня 2023 року Міжнародна міждисциплінарна сертифікатна програма з юдаїки отримала статус міжнародної та працює під егідою Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського Національної академії наук України.

І досить успішна діяльність сертифікатної програми фактично створила умови і підстави, і дуже міцний аргумент для того, щоби розпочати творення вищого щабля освітніх студій в нашому університеті на рівні магістерської програми.

Наскільки мені відомо, на сьогоднішній день в Україні, на превеликий жаль, лише в нашому університеті існує така магістерська програма. Сертифікатна програма, під офіційною назвою Міжнародна міждисциплінарна сертифікатна програма з юдаїки, функціонує і, наскільки я знаю, так само досить успішно.

Це два приклади, як на мене, дуже важливих і починань вивчення і дослідження юдаїки у нас в Україні на серйозному науковому академічному рівні. І хотілось би, щоб ця справа продовжувалася в інших регіонах України і в інших університетах.

Чи можна вивчати юдаїку без знання мов – їдишу та івриту? Усі науковці повинні володіти англійською, але як щодо їдишу та івриту?

Очевидно, що, вивчення історії й культури будь-кого, потрібно розпочинати з вивчення мови і історії, щоб зрозуміти код народу. Для того щоб читати тексти мовою оригіналу, а через них можна зрозуміти багато нюансів, які жоден переклад, навіть найталановитіший, на превеликий жаль, не передасть.

Тому вивчення мов – це просто обов’язкова умова для фахівця, який планує або, принаймні, ставить перед собою завдання опанувати цей величезний духовний і культурний континент, який називається юдаїкою.

Вивчення їдишу і івриту є обов’язковою умовою.

Я можу сказати за себе. Так склалося в моєму житті, що спочатку я вивчала їдиш. Це відбувалося на острові Хоккайдо в Японії, коли ми з чоловіком перебували на науковій стипендії в Slavic-Eurasian Research Center Хоккайдського університету.

І на цій же програмі, на цій же стипендії був професор Hebrew University, відомий ізраїльський історик, світлої пам’яті, вже покійний Мордехай Альтшуллер.

Майже рік ми спілкувалися з ним, і з його дружиною. Вони родина науковців, ми родина науковців, тому наші зустрічі не обмежувалися лише звичайним чаюванням чи якимись походами по самому місту Саппоро. Ми дуже часто говорили на різні наукові теми.

І очевидно, що тема взаємостосунків українського і єврейського народів, тема життя та історії євреїв в Україні, в Радянському Союзі ставала органічною частиною наших розмов.

Вперше у своєму житті я побачила, як святкується Шабат і Ханука на острові Хоккайдо у тому середовищі, у тій атмосфері, яку створювала родина Альтшуллерів.

Власне професор запропонував нам із чоловіком, зважаючи на те, що ми володіли німецькою мовою, вивчати їдиш. І на основі нашої німецької мови поступово, майже за той рік, ми почали вивчати їдиш, читали вже в оригіналі Берковича і навіть трошечки Шолом-Алейхема.

Повернувшись в Україну, а тоді я працювала у Львівському музеї історії релігії, я поділилася своїми враженнями, і мені було запропоновано займатися юдаїкою і в самому музеї. З того часу почався мій шлях. Але цей шлях, знову ж таки, почався з вивчення мови.

Я вже мала певний освітній рівень, була захищена кандидатська дисертація, але я намагалася, уже давши згоду займатися юдаїкою у Львівському музеї історії релігії, все ж таки досягти певного рівня як фахівець у цій галузі та опанувати для себе цю нову сферу.

Я прекрасно розуміла, що знань західноєвропейських мов, які в мене були, польської, англійської, німецької, частково французької, абсолютно замало для того, щоб розуміти і знати єврейську історію та культуру. І обов’язково потрібно було, крім їдишу, знати ще й іврит.

Тоді я просто-напросто пішла в ульпан разом із багатьма людьми, які прагнули виїхати до Ізраїлю, і почала вивчати іврит. Отже, коли я вже опанувала бодай якісь ази мови, то відчула, що можу більш-менш упевнено говорити з колегами на серйозні фахові теми в галузі юдаїки.

Тому вивчення мов є необхідною умовою для фахівців. Власне, так і відбувається. Наскільки я знаю, це завжди було складовою сертифікатної програми, і так само відбувається нині на магістерській програмі в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».

Скільки випускників магістерської програми продовжує академічну кар’єру в юдаїці?

Маю сказати, що незначна кількість. І причин, звичайно, як будь-якого явища, є декілька. Насамперед, тоді, коли виникла магістерська програма з юдаїки, для частини студентів, а в більшості випадків на цю магістерську програму вступали ті самі випускники бакалаврських програм нашого університету або інших університетів, це було щось незвичне, навіть, можна сказати, екзотичне.

І як молоді люди, вони вирішили себе спробувати. А власне, можливо, це їм далі щось дасть. Думаю, що частина з них абсолютно несвідомо для себе, не знаючи навіть тих, можливо, і труднощів, і викликів, які будуть чекати їх попереду. Вони навіть успішно закінчили магістерську програму, підготували свої магістерські роботи, дуже цікаві з наукової, навіть із дослідницької точки зору. Але далі так склалося їхнє життя, що вони все ж таки зрозуміли, що цей фах і цей напрямок не їхні, і вони шукали собі щось інше.

Для частини людей це був ще один крок і інструмент розширення своїх знань про світ, про культуру, про Україну, про історію України, тому що історія єврейського народу, яка налічує століття проживання на території України, очевидно, не може не викликати глибокого, наукового інтересу до взаємостосунків, до тих чи інших подій, до тих чи інших діячів.

І це так само було в контексті деяких міркувань наших студентів: для них це було цікавим як розширення своїх знань про Україну, про українську історію через дослідження і вивчення єврейської історії та єврейської культури. 

Частина людей все ж таки залишилася в професії. І маю сказати, що вони сьогодні навіть працюють у нас в університеті. Працюють на кафедрі історії, викладають уже на магістерській програмі. Вони також, наскільки я знаю, залучені і до діяльності Міжнародної сертифікатної програми з юдаїки. І це дуже хороший досвід.

З досвіду магістерської програми з юдаїки: наскільки треба мати єврейське коріння в родині, щоб свідомо, а не просто як щось екзотичне, піти і стати дослідником єврейської історії і культури?

Я ніколи не проводила жодного соціологічного дослідження, і це мені, чесно кажучи, нецікаво. Для мене цікаво, що є інтерес до цього фаху з боку молодих людей.

Але точно можу сказати, що частина студентів ідентифікувала й ідентифікує себе з єврейською традицією і з єврейським народом. Але це лише частина студентів. Більшість студентів магістерської програми етнічно не пов’язані з єврейським народом.

Але ще раз повторюю, що насамперед це (навчання – ред.) можливість пізнати самих себе набагато краще. І рівень студентів Національного університету «Києво-Могилянська академія» все ж таки сам за себе говорить. Це завжди допитливість, це завжди бажання розібратися, це завжди бажання проаналізувати. І, можливо, проаналізувати навіть у дуже непростій галузі, яка тобі до того взагалі була незрозуміла і невідома. Це своєрідний виклик, наші студенти цього не бояться і, відповідно, вони беруться за таку дуже цікаву, з одного боку, роботу, а з другого боку часом виходить так, що цей їхній вибір стає для них потім життєвим фахом, і це дуже добре.